Павич

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук


Словник Грінченка

Павич, -ча, м. 1) Павлинъ-самецъ. Ручку з ручкою зчепивши, мов павич і пава, йшли із церкви молодії, роду честь і слава. Мкр. Н. 2) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Чуб. VII. 427.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ПАВИЧ, а, чол.

1. Те саме, що пава 1. На дереві скрізь пурхали райські птиці та павичі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 295); За штахетами на пташиному дворі — райдужна карусель з індиків, цесарок та павичів (Андрій Головко, II, 1957, 480).

2. Самець павл (у 1 знач.). З липи злетів павич, розпустив свій блискучий хвіст і крикнув своїм диким голосом (Нечуй-Левицький, I, 1955, 344); * У порівняннях. Зірвалася зірка й покотилася небом, як химерний павич, роздуваючи синього хвоста (Олесь Донченко, II, 1956, 148).

Ілюстрації

x140px x140px x140px x140px x140px

Медіа

Додаткові дані

Матеріал вільної енциклопедії вікіпедії

Милорад Павич. Матеріали із Вікіпедії

Цікаві факти

Дивися також