Брила

Брила, -ли, ж. Глыба, большой кусокъ. Гн. І. 120. Брила снігу, соли, льоду. О, се мабуть дуже сухо було, як горав; які брили повивертав: тут ні ралом, ні бороною нічого не вдієш. Липов. у. Ум. Брилка, брилочка.

Сучасні словники

БРИЛА, и, жін. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Іван Франко, III, 1950, 7); Гурток людей котить покинуту Зетом брилу до вилому (Леся Українка, I, 1951, 455); Он під самим берегом розмокає у воді свіжа глиняна брила, що недавно відкололася від берега (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 155).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 236.

Ілюстрації