Коралі

Коралі, -лів, м. мн. 1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі. О. 1862. III. 51. 2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ном. № 1560. Ум. Коралики. Начипляє кораликів на білую шию. Нп. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралини, шовкова спідниця. Грин. III. 529.

Сучасні словники

Корали і Коралі Іменники, які також мають різні значення.

• Корали – морські тварини, котрі живуть колоніями на підводних скелях; вапнисті відклади деяких видів цих тварин, що їх використовують як прикрасу.
• Коралі – намисто. Червоні коралі. Блискучі коралі. Цим словом також називають нарости червоного кольору на шиї індика.

Коралі НАМИ́СТО (прикраса з перлів, коралів, різнобарвних камінців і т. ін., яку жінки носять на шиї); КОРА́ЛІ мн., (намисто з коралів і взагалі намисто); ЗГА́РДА діал. (з монет або хрестиків). Вона начепила на шию своє багатство - рясне намисто з золотих дукачів (М. Коцюбинський); - Намисто ж вона забула в нас тоді. .. Гарне, справжні коралі. Три разочки (А. Головко). Коралі кора́лі – множинний іменник (намисто)

Ілюстрації

Див. також

• [1].
• Коралові поліпи (лат. Anthozoa) утворюють найбільшу за кількістю підкласів і найорганізованішу групу кишковопорожнинних. Це виключно морські одиночні і колоніальні організми, що ведуть сидячий спосіб життя. На відміну від гідроїдних, у коралових поліпів внутрішня порожнина розділена перегородками на камери. За розмірами вони значно більші від гідроїдних. У них відсутня зміна поколінь і медузна стадія. Є ще ряд менш помітних відмін.

Колоніальні корали часто утворюють коралові рифи. Вони живуть переважно на глибині до 20-40 м, в теплій воді (не менше 200 середньорічної температури), при солоності близько 3,5 ‰. Вода повинна бути чистою, але з планктоном і достатньою кількістю кисню. Окремі корали живуть на різних глибинах, іноді до 2000 м.

• Навколо ротового отвору у коралових поліпів розташований віночок яскраво пофарбованих щупальців, завдяки яким деякі з них зовнішнім виглядом нагадують квіти. Від цього і пішла латинська назва класу — Anthozoa (Anthoz — квітка, zoon — тварина).

Більшість коралів виділяє тверду вапнисту трубочку або чашечку — скелет. Всередині трубочки можуть бути радіальні перегородки — септи, а також горизонтальні перегородки — днища. Вапнисті скелети окремої особи коралів називаються коралітами. Клас коралових поліпів поділяється на 6 підкласів: табуляти, хететиди, геліоліти, чотирипроменеві, шестипроменеві, восьмипроменеві.

• [2], Корал — колонія морських безхребетних тварин кнідарій, головним чином із класу коралових поліпів Anthozoa (класичні корали) або класу Гідроїдні (гідрокорали), що мають твердий зовнішній скелет. Скелети деяких видів добувають з води, щоб використати як сувеніри, для ювелірних виробів і прикрас. Найвідоміший серед ювелірних видів червоний середземноморський корал Corallum rubum з якого виробляють коралі. Корали в теплих морях створюють бар'єрні рифи, що відокремлюють берег і лагуну із солоною водою, можуть бути до 30 км шириною, у бар'єрних рифах звичайно бувають проходи для навігації через бар'єр у лагуну. Атоли являють собою суцільне або розірване кільце, що оточує мілководну лагуну. Основою для атола часто служить вершина підводного вулкану.
• [3], Кора́лі — намисто із привозних коралових намистинок у вигляді циліндриків, або барилець, нанизаних на нитку. Кількість ниток у к. може бути від 1 до більш ніж 25. Кожна нитка зветься разок. Червоні коралі є традиційним елементом національного одягу українців.

В історичні часи вони набули найширшого розповсюдження в українських землях, хоча і залишалися молодоступними для біднішого населення, тому кількість ниток намиста і розмір намистин часто були показником достатку сім'ї. Найпрестижнішим вважалося мати 24-25 ниток, з великими намистинами. Дорогі червоні коралі оброблялися у вигляді овалів, чи барилець. Більш дешеві коралі були невеликі, нарізані у формі маленьких циліндриків (колюче намисто). Часто, особливо у Карпатах, серед намистин коралів нанизували срібні, або й золоті монети з напаяним вушком для силяння (австрійські дукати або російські рублі). Від назви монет такі коралі називалися дукач. На Буковині така срібна монета звалася салба. За традицією, хрещений батько дарував дукач своїй хрещениці, коли їй виповнювався 1 рік, і та мала зберігати подарунок, надіваючи його переважно у свята. В східних українських землях на дукачі також нанизували великого металевого банта, прикрашеного емаллю або каменями. На Лівобережжі між коралями нанизували срібні намистини (рифи, пугвиці). Разом із ланцюжком та хрестиком рифи композиційно врівноважували великі металеві дукачі. У західних областях України срібні монети часом замінювали однією чи декількома металевими або фініфтевими іконками чи хрестиками. Багато народів світу вважають, що намисто має магічні властивості (зокрема воно оберігає від застуди, а розрив нитки провіщує господині нещастя). Ближче до 40 років жінки часто відмовлялись від носіння намиста. Жінки похилого віку якщо й носили намисто, то у незначній кількості й темного кольору.