Дарунок
Дарунок, -нка, м. Подарокъ. О. 1862. IV. 35. Ой що то мені за такі дарунки: білі перла і коралі білу шию гнули. Нп.
Сучасні словники 1.Дарунок'(подарувати річ) подарунок, підношення, уроч. дар, заст. презент, ірон. бакшиш
(Полюга Л.М. Словник синонімів української мови. - К.: Довіра, 2001. - 477 с. - С.71 - (Словники України).
2.Дарунок' подарок м, дар,м(Ганич Д.І., Олійник І.С. Російсько-український і українсько-російський словник. - Вид. випр. згідно з новими правилами 1993 р. - Х.: Прапор,1996. - 558 с. - С.322)
Словники з інтернет джерел 1.Дарунок'-нка, ч., Річ, яку дарують; подарунок. || розм. Гостинець.(Тлумачний словник української мови // uktdic.appspot.com/ 2.ДАРУНОК, нка, чол. Річ, яку дарують; подарунок. Посилаю Вам новорічний дарунок, другу частину «Раіа тог§апа» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 382); Споруджується тут [у Варшаві] величний будинок Палацу культури і науки — братерський дарунок радянського народу (Радянська Україна, 5.IX 1952, 4); * Образно. Наші сиві сталевари Видають дарунок краю (Микола Нагнибіда. Слово.., 1954, 72);// розм. Гостинець. Дарунків не купувала, бо не було за що (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 27). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 213. 'Твори зі словом "дарунок" 1.Володимир Лучук – Дарунки для мами (Збірка).- 1985 рік, видавництво «Веселка» // http://onlyart.org.ua/?page_id=36731 2.2.Клубок вовни Королівський двір гучно обходив святкування з нагоди прибуття короля до столиці. У багато прикрашеній залі король приймав дари від своїх підданих. Усі подарунки були дуже цінні: коштовна зброя, срібляні келихи, тканини, гаптовані золотом. Коли вервиця жертводавців уже майже підходила до кінця, з’явилася столітня селянка. Вона йшла, важко ступаючи у своїх дерев’яних взувачках. Жінка накульгувала і спиралася на палицю. У повній тиші вона вийняла з кошика дарунок, що був старанно згорнутий у полотно. Коли жінка поклала до ніг короля клубок білої вовни, усі вибухнули гучним сміхом. Старенька назбирала її від двох овець – свого єдиного маєтку – і напряла за довгі зимові вечори. Король без слова з гідністю уклонився. Коли старенька, супроводжувана згірдливими поглядами, поволі виходила із зали, король дав знак розпочати святкування. У густих сутінках жінка із труднощами подолала дорогу до своєї хати, що знаходилася у королівському лісі. Досі з її присутністю там ледве мирилися. Коли ж старенька побачила свій дім, то страшенно перелякалася. Хату оточили гвардійці короля. Довкруги бідного обійстя вбивали кілки, а між ними натягували вовняне прядиво. "О мій Боже, - скрушно зітхнула старенька. – Мій подарунок образив короля … Тепер мене арештують і вкинуть до цюпи". Тут її помітив командир вояків. Він низенько схилився перед нею і ґречно повідомив: "Пані згідно з наказом нашого доброго короля, земля, яку можна обгородити прядивом із Вашого клубка, відтепер належить Вам". Обсяг її нових володінь відповідав довжині вовни з її клубка. Жінка отримала тією мірою, кою сама обдарувала.
Очікуємо багато і боїмося дарувати. Два монахи вирощували ружі. Один поринав у споглядання краси і запаху свої руж. Інший зривав найкращі квіти ідарувавперехожим. "Що ти робиш? – картав його перший монах. Як ти можеш позбавляти себе радости вдихати запах своїх руж?" "Ружі найліпше пахнуть у руках того, хто дарує їх іншим", - дуже просто відповів другий. (Історії взято з книги "Таємниця червоних рибок", автор Бруно Ферреро, "Свідчадо-2007")
