Різьбярство

Різьбярство, -ва, с. Искусство рѣзчика. Шух. І. 292.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

РІЗЬБО – перша частина складних слів, що відпо¬відав слову різьба у 3 знач., напр.: різьбонакатувальник, різьбонарізування, різьбошліфування і т. ін.

РІЗЬБОВИЙ, а, є. 1. Який має різьбу (у 3 знач.). Зу¬силля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших зати¬скачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (Технол. різального інстр., 1959, 18); Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Роб. газ., 5.III 1966, 2); // Здійснюва¬ний за допомогою різьби. Різьбове з'єднання. 2. Признач, для нарізування різьби (у 3 знач.). Досить часто на токарних верстатах доводиться нарі¬зати різьбу. Такі операції виконують за допомогою різь¬бового інструмента (Різальні інстр.., 1959, 63); На.. додатковому супорті можна поставити прохідний, під¬різний, відрізувальний, різьбовий або центрувальний різець чи свердло (Веч. Київ, З.Х 1968, 4); // Який ви-користовується для вимірювання або перевірки різьби. Найпростішим інструментом, призначеним для конт¬ролю шагу різьби, в різьбовий шаблон (Допуски.., 1958, 362); Різьбові мікрометри із змінними вставками за¬стосовують при перевірці середнього діаметра різьби у мітчиків (Технол. різального інстр., 1959, 201).

РІЗЬБЯРСТВО, РІЗЬБАРСТВО, а, с. 1. Мистецтво створення малюнка, візерунка, зображення на твердому матеріалі. Гуцульське мистецтво, його орнамент використовувалися [прихильниками «чистого мистецт¬ва»] поверхово: точно копіювався рисунок вишивки, різь¬бярства., і переносився на глину без розуміння того, що кожний матеріал по-іншому сприймав той же елемент орнаменту (Гуцульська кераміка, 1956, 15); До старо¬винних видів українського народного мистецтва на¬лежить різьбярство, яке широко застосовувалось в ар-хітектурі і в побуті. Про це свідчать монументальні різьблені сволоки Чернігівщини, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітектурних спо¬руд Київщини (Нар. тв. та етн.,4, 1966, 35). 2. Мистецтво створення скульптурного зображення з каменю, дерева, кості і т. ін. різанням, вирізуванням. Невелике дерев'яне погруддя Шевченка... Нехитре, на¬прочуд просте й скромне, виконане в безпосередній твор¬чій манері народного різьбярства (Мист., 2, 1961, 5); Саме сюди, у Чорнянку, і запросив на різдвяні канікули Д. Д. Вурлюк молодого Маяковського, з яким познайо¬мився у вересні 1911 р. в Москві, в Училищі живопису, різьбярства й зодчества (Рад. літ-во, 4, 1963, 29).

РІЗЬБЯРСЬКИЙ, РІЗЬБАРСЬКИЙ, а, є. Прикм. до різьбяр, різьбар. Ряд художньо-промислових арті¬лей – килимарських, різьбярських та художньої вишив¬ки – продовжують і розвивають благородні традиції гуцульського мистецтва (Гуцульська кераміка, 1956, 28); //Стос, до різьбярства, різьбарства. Гната Крик ливця.. я поважав і любив не так за його різьбярську майстерність, як за те, що душевний він був до тру¬дящих людей (Мур., Бук. повість, 1959, 104); // При¬знач, для різьблення (у 1 знач.). Біля ескіза лежала невеличка колода з грушини й багато різьбярських доліт. Було видно, що скульптор займається і різьбленням (Томч., Готель.., 1960, 141); Гетьман сидів біля важ¬кого стола, недоробленою люлькою в задумі стукав об нього. Поряд лежало теслярське й різьбярське начиння (Ле, Наливайко, 1957, 400); //Зробл., вигот. різьблен¬ням. Клієнти, що з'їжджаються до санаторію з цілої Польщі.., залишатимуть сотні, сотні злотих у місце¬вого населення за ягоди, гриби, молочні продукти, різь¬барські та керамічні вироби, килими та вишивки (Біль-де, Сестри.., 1958, 41). РІЗЬОВИЙ, а, є. Те саме, що різьбовий. Різьові ка¬лібри треба показати учням в натурі і ознайомити з їх маркіровкою (Метод, викл. фрез, спр., 1958, 97); Розбирання і складання різьових з'єднань. Основними ін¬струментами, якими користуються при розбиранні і складанні цих з'єднань, є ключі і викрутки (Автомоб., 1957, 333). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573)

Ілюстрації