Нужда

Нужда, -ди, ж.

Зміст

1 «Словарь української мови»
2 Сучасні словники
- 2.1 Рекомендовані джерела
3 Ілюстрації
4 Інтернет-джерела

«Словарь української мови»

1) Нужда, недостатокъ. 2) Надобность, необходимость. Надумались збірати гроші про таку народню нужду. К. (О. 1862. III. 22). Ум. Нуждонька, нуждочка.

Сучасні словники

НУЖДА, и,рідко НУЖДА, и, жін. - 1. тільки одн. Тяжке матеріальне становище; нестатки, злидні.
[Наталка:] Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (Іван Котляревський, II, 1953, 6);
Працює [Маруся] з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (Нечуй-Левицький, III, 1956, 325);
— А пани й багачі нові скрині грошей заробили на людській крові та нужді (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 347);
Випало мені жити самому в хатині селянина. Велика сім'я, страшенна тіснота і понад усім — нужда (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 75);

Образно. Де сама нужда ходила — боса, гола, там тепер дозвілля, пісня, рідна школа (Павло Тичина, II, 1957, 14).

З нуждою битися; Нужду терпіти; Нужди зазнати (витерпіти) — жити в нестатках, злиднях; бідувати. Ану лиш гляньмо в село зо мною: З нуждою люди б'ються страшною... (Павло Грабовський, I, 1959, 315);
Все своє життя він бився з нуждою, все життя стягався на худобу (Михайло Стельмах, I, 1962, 207);
Жила собі удова коло Києва.. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (Марко Вовчок, I, 1955, 287);
Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (Панас Мирний, I, 1949, 323).

2. рідко. Потреба в чому-небудь: необхідність. — Нехай сі гроші братові, йому у них нужда буде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 298).
Нужди мало (нема) кому, рідко — байдуже, нема діла. Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало; не стане свого хліба, йому принесуть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 182);
Про нужду, заст. — на всякий випадок, для потреби в чому-небудь. Там купами.. буряки, морква огородня — а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голову — цур їй! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 13);
Справляти нужду, евф. — задовольняти фізіологічні потреби. В одну мить розсипаємося [арештовані] в сторони і... на подив самим собі, починаємо той горнути цигарку, а той справляти нужду (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 83).

3. діал. Біда. — Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (Іван Франко, I, 1955, 70); — Ая, — притакує Іван, — ви правду сказали. У мене також вже висохли та потріскали [постоли] на нужду... (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 13).

ну́жда, -и, ж.
1) тільки одн. Тяжке матеріальне становище; нестатки, злидні.
2) рідко. Потреба в чому-небудь: необхідність.
Справля́ти нужду́ евф. — задовольняти фізіологічні потреби.
3) діал. Біда.

НУЖДА, и, жін.
1.тільки одн. Тяжке матеріальне становище; нестатки, злидні
2. З нуждою битися; Нужду терпіти; Нужди зазнати (витерпіти)