Архва

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

А́рхва, -ви, ж. Арфа.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

АРФА, и, жін. Щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рамп з натягнутими на ній струнами. Увійшли невольниці з арфами і заграли чудові пісні (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 25); І грає арфа, мов у сні, Про щось солодке і болюче, І все життя — як ліс дрімучий, Як ліс терновий навесні (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 370); Під колесами плутаються порвані телефонні проводи, наче струни розбитої арфи (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 217).

Еолова арфа — дерев'яна рамка з натягнутими на ній струнами, які мелодійно звучать під дією вітру. Пролітав буйний вітер край вежі, Що стояла самотньо на кручі, Там знайшов він еолову арфу; Він шарпнув її довгії струни — І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого (Леся Українка, I, 1951, 128).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 63.

Музичні терміни

АРФА (іт. -arpha) - струнний щипковий музичний інструмент давнього походження. Сучасна арфа має 46 струн та 7 педалей для перестроювання основного звукоряду (до - бемоль мажор) в інші тональності. Діапазон А. від Ges1 до fis4. А. має ніжний, дзвінкий, сріблястий за тембром звук. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.

Універсальний словник-енциклопедія

АРФА багатострунний щипковий музичний інструмент трикутної форми (хордофон); була відома в Малій Азії, стародавньому Єгипті та Греції; сучасна арфа має 46 струн і 7 педалей для їх настроювання.

Словник іншомовних слів

АРФА арфа; ж.(нім.) 1. Багатострунний музичний інструмент 2. заст. Машина для очистки і сортування зерна.

Ілюстрації

Арфа 1.jpeg Арфа 2.jpg Арфа 3.jpeg Арфа 4.jpg Арфа 5.jpg Арфа 6.jpg

Медіа

Див. також

Арфа

Пісні та література

АРФАМИ, АРФАМИ... П.Тичина

АРФАМИ, АРФАМИ...сл. П.Тичина виконують Сестри Тельнюк

Цікаві факти

Арфа - тип щипкового музичного інструменту, в якому жильні і металеві струни зростаючої довжини натягнуті між резонаторним корпусом з декою і так званою шийкою. Звук отримують за допомогою защипування струн пальцями або, дуже рідко, плектрами, що кріпляться до пальців. На відміну від арфи в цитрі струни натягнуті під прямим кутом до деки.

Беручі своє походження від однострунного музичного луку, арфи використовувалися як церемоніальний інструмент в шумерському і єгипетському мистецтві ще в III тисячолітті до н.е. Спочатку арфи були цибулеподібними, потім вони поступилися місцем кутовим (у формі трикутника), з шийкою, розташованою під нахилом до деки. На таких кутових арфах різного розміру грають в ансамблях або сольно, ставлячи один кінець інструменту на землю або тримаючи його на плечі. З Близького Сходу арфа потрапила на Яву і до Китаю, а також до північно-західної Європи. Про арфу європейського типу можна знайти деякі згадки в творах римських авторів, але найдавніше зображення арфи – ірландська скульптура VIII ст. Додавши передню колонку для більшого натягнення струн, європейці (ймовірно, кельти) підсилили звучність східної арфи.
В середні віки і в епоху Відродження трикутна арфа, що має від 7 до 30 струн, була поширеним інструментом для акомпанементу. Пізніше, з розповсюдженням гучнішого і простого в обігу клавесину, арфа втратила популярність, яка знову повернулася до арфи лише в кінці ХVIII ст., коли фортепіано, у свою чергу, випередило клавесин за попоулярністю.
Відтоді арфа зберігає своє значення як типово жіночий інструмент, що своїм теплим колоритом, а часто і блиском, збагачує оркестрову палітру. Використання арфи як сольного, ансамблевого і оркестрового інструменту стало можливим завдяки технічним удосконаленням, які привели до створення арфи з педалями подвійної дії, винайденої С. Ераром приблизно у 1810 році. За допомогою цих педалей можна двічі переладити струну, підвищивши звук на півтону і тон, і тим самим забезпечити хроматичний звукоряд в діапазоні шести з половиною октав.