Вівця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:22, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Вівця, -ці, ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. Овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.
