Огневиця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:32, 28 листопада 2013; Наталія Качанюк (обговорення • внесок)
Огневиця, -ці, ж. Медиц. горячка.
Зміст
Сучасні словники
Орфографічний словник української мови
іменник жіночого роду гарячка; блискавка розм.
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВОГНЕВИЦЯ, і, жін.
1. заст. Гарячка. Щось палало, висвистувало і клекотало у нього в грудях і стукало в голову вогневицею (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 162); Здавалось, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці, яку звуть вогневицею (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 424).
2. діал. Блискавка. * Образно. Їдучи в колоні на далекі вогневиці гаснучого заходу, Хаєцький чуйно ловив ніздрями знайомі з дитинства запахи (Олесь Гончар, I, 1954, 288).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Загадки медицини: гарячка неясного генезу в практиці лікаря
