Вихорити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:14, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ви́хорити, -рю, -риш, гл. 1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Мир. Пов. І. 14. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі. Мир. Пов. І. 112.
