Гість

Гість, гостя, м. Гость. Ой прийде твій миленький, буде в тебе гість. Мет. 242. У гостя. Въ гости. Я пріїду до тебе в гостя. Грин. II. 258. Ум. Гостенько, гостонько, гостик, госточко. Мил. 214. Гостик за стіл, а лишній хоч і під стіл. Ном. № 11978. гість (зменшено-пестливі — гостенько, гостонько, гостик, гостечко; ж. гостя, гістя) —

1) той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь удома, особи, запрошені на весілля, вечірку тощо; за давніми слов’янськими віруваннями, кожен, хто приходить у хату, стає під охорону родинного бога, а тому забороняється таких людей кривдити, бо скривдити гостя — це скривдити родинного бога (тому й кажуть: «Гість у хату — Бог у хату»); старовинних звичаїв про гостя свято дотримують і тепер: коли гість приходить до когось хоч би з простою справою, мусить вступити в хату бодай на хвилину; коли гість у хаті, не годиться господареві лежати; садовлять гостя зазвичай на найкращому місці (раніше — на покуті); лаву витирають від пилу, і гість на неї сідає, — щоб сідали в хаті старости, якщо в сім’ї є дочка на виданні; коли гість заходить у хату при їді, його запрошують до столу, кажучи: «Просимо до столу! (до обіду! до вечері!)», на що гість відповідає: «їжте (обідайте, вечеряйте) здорові!»; гостя гостять, чим хата багата; прошених гостей частують багатшими стравами; до гостя звертаються ласкавою мовою; гості мають їсти без поспіху, чекаючи припрошення господарів; у святковій гостині дітей за стіл не саджають, господарі також не сідають, а обслуговують гостей; кожного гостя, коли він попрощався, проводжають у двір, а то й за ворота; П. Куліш про гостя пише: «Попереду нагодуй чоловіка, а тоді вже й розпитуй його»; ще зі Старого Заповіту йде звичай: хто в небезпеці сховається в храмі й візьметься за престол, той стає Божим гостем і перебуває під Божим захистом. Гість лави не засидить, ліжка не залежить(М. Номис); Веселий гість — дому радість (приказка); Який гість, така йому й честь (М. Номис); Не личить молодому розпитувати старого, а господареві — гостя (приповідка); Як я ся гаразд мав, кожний мене добре знав, а як став убогий, не приходять гості на мої пороги (М. Номис); Ой прийде твій миленький, — буде в тебе гість (А. Метлинський); фразеологізми: незваний (непроханий, непрошений) гість — той, хто з’явився в домі несподівано, без запрошення або попередження. Незваному гостю місце за дверима (М. Номис); Непроханий гість гірше татарина (М. Номис); Непрошені гості їдять кості (приказка); у гості йти (приходити, їхати, ходити і т. ін.) — прибувати до кого-небудь, кудись як гість, на гостину. На Семена старий Кайдаш надів нову чорну свиту, засунув за пазуху паляницю, взяв у руки ціпок і пішов з своєю жінкою до Довбишів у гості (І. Нечуй-Левицький); В гості ходить— треба і до себе водить (приказка); у гостях бути (бувати) — перебувати у когось, десь на правах гостя. Добре в гостях бувати, але клопіт гостей приймати (приповідка);

2) у давнину — чужоземний купець (звідки й стара назва гость від лат. hostis, а також назва битих доріг, якими їздили купці, — гостинець); будинки, де зупинялися купці, здавна звуться гостиницями, а кімната, де їх приймали, — гостинною (див. ще гостинець 1); у старій Україні — будь-який купець з іншого міста, що здійснював торгівлю з закордоном та іншими містами України. Полинули до Галича з усіх усюд гості-купці (А. Хижняк).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ГІСТЬ, гостя, чол.

1. Той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь вдома. Хазяїн дома.., накликавши гостей, поштує їх чаєм (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 406); [Ярина:] Ходім зі мною, я покажу вам, як треба гостей приймати (Олександр Корнійчук, II, 1955, 122); // * Образно. Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості — думи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); * У порівняннях. То те він робить, то те, то йде, то іде, як гість додому навертав (Марко Вовчок, I, 1955, 27); // Особа, запрошена на весілля, вечірку і т. ін. Народився син у панії. Що тих гостей наїхало на хрестини! (Марко Вовчок, I, 1955, 133).

Незваний (непроханий) гість — той, хто з'являється несподівано, без запрошення або попередження. — Ну, ось ми [німці] переступили поріг чужої країни незваними гістьми. Чого нас чорти сюди несуть? (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 30).
У гості йти (приходити, їхати і т. ін.) — відправлятися або прибувати куди-небудь як гість. На Семена старий Кайдаш надів нову чорну свиту, засунув за пазуху паляницю, взяв у руки ціпок і пішов з своєю жінкою до Довбишів у гості (Нечуй-Левицький, II, 1956, 278); Старий Щепкін на тім тижні хоче до мене приїхати в гості (Тарас Шевченко, VI, 1957, 156); — Тетянко, Тетянко, — подружко хороша, Як добре, що в гості до мене прийшла! (Ігор Муратов, Хороші сусіди, 1948, 3); У гостях бути (проживати і т. ін.) — перебувати де-небудь на правах гостя. Еней в гостях прожив немало, — Що з голови його пропало, Куди Зевес його послав (Іван Котляревський, I, 1952, 79).

2. Особа, запрошена або допущена на збори, засідання, з'їзд і т. ін. На трибунах Хрещатика гості, що прибули на святкування 50-річчя Радянської України (Вечірній Київ, 25.XII 1967, 2); // Особа або член делегації, що прибуває в іншу країну, район і т. ін. з якоюсь метою. Задовго до прибуття А. І. Мікояна тисячі людей зібралися на столичному аеродромі Ханеда, щоб виразити високому гостю з Радянського Союзу дружні почуття, яких сповнений до радянського народу народ Японії (Радянська Україна, 15.VIII 1961, 4); На виставку прибули садоводи, агрономи і вчені а столиці.. Організатор виставки Рябов почав навіть промову перед гостями (Олександр Довженко, I, 1958, 464).

3. іст. Купець, найчастіше іноземний. У руськиї містах часто з'являлися і іноземні купці, яких в ста ровину називали «гостями» (Історія СРСР, I, 1956, 31); Полинули до Галича з усіх усюд гості-купці (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 72).