В’язочка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:05, 27 листопада 2013; Марченко (обговорення • внесок)
В’язочка, -ки, ж. Ум. отъ в’язка.
Сучасні словники
в'язочка ї*Зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети. Виходять у сад Маруся й Настя з в'язками ключів у руках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 463); По кутах лежали в'язки соломи (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 124); — Зв'язати у в'язки гранати, За мною — за мною рушати! — Сказав політрук...(Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 374). *діал. Зав'язка. В'язки від маминого фартуха він вже тримав у руках, як вуздечку (Юрій Смолич, II, 1958, 30). * В'язка — сукупність зв'язаних предметів. Приклад: В'язка бубликів
* В'язка — спосіб створення тканини методом в'язання. Приклад: Ручна в'язка *в'язочка_Іменник, жіночий рід.Корінь: -.
- В'язка_ муз. горизонтальна риска (ребро), що зв'язує кілька восьмих но