Диво

Диво, -ва, с. 1) Диво, чудо; странное, удивительное или рѣдкое явленіе. Кілько світа, тілько й дива. Ном. № 2385. Такі дива руками його робляться. Єв. Мр. VI. 2. Таку пісню чорнобрива в степу заспівала: зілля дива наробило тополею стала. Шевч. 18. Велике диво опеньки! Ном. № 5536. Там дива такого на ярмарку, що й за тиждень не передивишся. Лебедин. у. Диво! Удивительно. Диво, що добре вбрався, коли такий багач! На диво. На диво, на удивленіе. На диво була в Череваня дочка. К. ЧР. 48. Не в диво. Не въ диковину. Твоє пиво та й не в диво, дивні мені слова твої. Лавр. 111. Дивом дивуватися. Сильно удивляться, изумляться. Драг. 3. То тогді то у городі у Лебедені царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. (1849) 88. Тоді б кругом уста веселі піснями Бога прославляли, а чужеземниї народи великим дивом дивували. К. Псал. 294. То всі тоді козаки дивом дивували, що по якому Чорному морю, по бистрій хвилі потопали, а ні одного козака з межи війська не втеряли. Макс. (1849) 52. 2) Родъ хоровода. Грин. ІІІ. 114. Ум. Дивце. О. 1862. X. 31.

Сучасні словники

Диво, а, сер. Те, що викликає подив, здивування; чудо. Чого тепер не роблять люди! Без коней їздять, — ще колись І не такеє диво буде (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 102); — А казали, що ніби у цій Америці такі дива бувають, пробі, злидень такий, приміром, як я, може мільйонером стати.. — не без гумору зауважив Луцик (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 164); // Стан, викликаний здивуванням. [Прісцілла:] Тут Круста? (Німіє з дива і з жаху). [Круста:] Я, здається, не Медуза, а господиня наче скам'яніла, угледівши мене (Леся Українка, II, 1951, 402); // у знач. присудк. сл. Дивно, чудно. Найбільше припала до того [прибирання] губернія. Та й не диво: вона недавнечко відбула свою місячну ярмарку, закурилася та замурзалася (Панас Мирний, III, 1954, 255); — Ватікан я бачив І отця святого в Ватікані. Але й то, панове, ще не диво (Леся Українка, I, 1951, 100). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 2. — К.: Наукова думка, 1971. — С. 272.)

Дивом вижити (зберегтися, уціліти і т. ін.) — вижити (зберегтися, уціліти) несподівано, неждано. Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, натрапив я на книжку записну (Максим Рильський, Мости, 1948, 12); Диво дивне, нар.-поет. — те саме, що диво. Диво дивнеє на світі 3 тим серцем буває! Увечері цурається, Вранці забажає! (Тарас Шевченко, II, 1953, 79); З доброго дива — невідомо чому, без причини, ні з того ні з сього. З доброго дива сталося (Номис, 1864, № 7881); Не знать з чого, з доброго дива обрадіє [Катря]; тоді співає, всміхається (Марко Вовчок, I, 1955, 194); Біля самого двору Левко зупинився і з доброго дива засміявся (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 72); На диво — надзвичайно. Найстарша дочка Василина була на диво гарна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 29); Ранок наступного дня був на диво теплий, ясний (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 43). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 2. — К.: Наукова думка, 1971. — С. 272.)

Ди́во ди́во; чу́до; (диковина) разг. дивови́жа; обл.. дивогля́д, -у; на ~во на ди́во, на чу́до, напро́чуд, навдивови́жу; ~ву дава́ться, да́ться разг. ди́ву дава́тися, да́тися, несов. ди́вом дивува́тися; чудува́тися, -ду́юся, -ду́єшся, зачудува́тися и зчудува́тися. (Русско-украинский словарь : В 3-х т. (Редкол. : …И. К. Белодед (председатель) и др.. — 3-е изд. — К. : Глав. ред.. УСЭ, 1987. — Т. 1. А—М. — 848 с. — С. 351.)

Ди́во, ди́-во — іменник середнього роду

Але: два, три, чотири ди́ва
Корінь: -див-

(Орфографічний словник)

На ди́во — прислівник, незмінювана словникова одиниця

(Орфографічний словник)

Відмінювання:

Відмінок	Однина	Множина
Називний	ди́во	ди́ва
Родовий	ди́ва	ди́в
Давальний	ди́ву	ди́вам
Знахідний	ди́во	ди́ва
Орудний	ди́вом	ди́вами
Місцевий	ди́ві	ди́вах
Кличний	ди́во	ди́ва

Ілюстрації

Цікаво знати!

У практичному словнику синонімів української мови Святослав Караванський, мовознавець з української діаспори, наводить широкий вибір сучасних і рідковживаних синонімів давньому слову. ДИ́ВО, дивови́жа, чудасія, чудо, сон вочеви́дь, ок. рідкість, р. дивогляд/ь/; див; С. ДИВО ди́вне, нечувана річ /діло/, феноменальне явище; ФР. подив, дивування, здивування, здивовання; ДИВИНА, дивниця, дивота; ПР. ди́вно, чудно. Ди́вний, дивови́жний, чудни́й, дивоглядний, химёрний, чудернацький, дивацький, р. дивочний, с. феєри́чний; (знак) незвичайний, незрозумілий; (факт) рідкісний, нетиповий, оригінальний, безпрецедентний; (образ) цікавий, загадковий, ексцентричний; ФР. кумедний, аномальний; (- подію) фантасти́чний, неймовірний; (овоч) екзоти́чний; (- красу) нечуваний, неповторний, винятковий, чудовий, чарівни́й, збіса гарний; фр. диво- /дивосвіт/; предивний; ди́вно пр., в дивови́жу, навдивови́жу, ід. ти скажи́. (Караванський С. Практичний словник синонімів української мови / Українсько-канадське спільне підприємство. – К.: "Кобза". – 512 с.)

Рекомендовані джерела

«Постривай, катюго клятий!… За дружину Леся взяти Хочу я… його пустіть!…» Вся громада заніміла з дива, з Химиного діла, Кат не знає, що робить. (Грінченко Борис. Лесь, преславний гайдамака. 1900 р.)

«Диво» — перший історичний роман Павла Загребельного про Київську Русь доби Ярослава Мудрого. «І син його — серед нас. Завжди з його талантом і горінням душі. І диво це ніколи не кінчається і не переводиться.» (Павло Загребельний. Диво (скорочено). 1968 р.) «Розплiтають мiсячної ночi десь над озером або рiчкою коси, ходять берегом, взявшись за руки, в довгих бiлих сорочках, предивнi й пречудовi, мов з передвiку, сумно спiвають…» (Павло Загребельний. Диво. 1968 р.)

Сучасний автор Надія Красоткіна друкує вірші про диво-природу, диво-життя, диво-довкілля. «Якщо душа дитинна і чутлива, І пелюсткова ніжність в ній жива, То ти побачиш в світі стільки дива В простих речах, в простісіньких словах.» (Надія Красоткіна)

Див. також

Ди́во — словник української мови Бориса Грінченка (Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Том 1. — С. 382.)

Інтернет ресурси

Диво — матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Диво — матеріал із Вікісловника