Цюцько
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:29, 27 листопада 2013; Pi212 (обговорення • внесок)
Цюцько, -ка, м. Щенокъ. Не всякому цюцькові про те знати. Полт. у.
Див. також: Цюця
Сучасні словники
Цюцько -а́, ч., діал. Цуценя.
Цюцько, а, чол., розм. Те саме, що собака. Не всякому цюцькові про те знати (Словник Грінченка); Дорогою мене стріває здоровенний рябий цюцько (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 37).
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 254)
Відмінок | Однина | Множина |
---|---|---|
Називний | цюцько́ | цюцьки́ |
Родовий | цюцька́ | цюцькі́в |
Давальний | цюцьку́, цюцько́ві | цюцька́м |
Знахідний | цюцька́ | цюцьки́, цюцькі́в |
Орудний | цюцько́м | цюцька́ми |
Місцевий | на/у цюцьку́, цюцько́ві | на/у цюцька́х |
Кличний | цюцьку́ | цюцьки́ |