Пугач
Пугач, -ча, м. Пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугуУм. Пугаченько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1.ПУ́ГАЧ, а, чол. Хижий нічний птах ряду совоподібних, який живиться дрібними гризунами. Не показуй пугачеві дзеркала, бо він і сам знає, що гарний (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 173); Тихо! Сумно! Тільки часом В пущі пугач закричить (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 105); В кущах, що темними купинками підступали до стежки, застогнав пугач... (Микола Олійник, Леся, 1960, 80); — Ще не одросла [чуприна], — смикав за кінчик свого куцого оселедця Бреус. — Я ж недавно в війську. — Недавно... З пугача не буде павича (Спиридон Добровольський, .Очак. розмир, 1965, 229); * У порівняннях. [Баба:] От виє та стогне... аж сумно сидіти... [Ликера:] Мов пугач у комині (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 653); Сеїд схопив ключі, вийшов .. і крикнув пугачем (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 80).
2. ПУГА́Ч, а, чол. Іграшковий пістолет, що стріляє пробками або пістонами. Хлопці поквапливо роздягалися. Хто зовсім голий, хто в трусах, хто в сорочці й штанях, але всі з гвинтівками і пугачами кинулись за Віктором (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 9).
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Гуманітарний інститут]
