Оазіс

Словник Грінченка

Оазіс, -су, м. Оазъ. Мов оазіс, в чистім полі село зеленіє. Шевч.

Сучасні словники

Словник іншомовних слів

1. Ділянка в пустелі, напівпустелі, що завдяки наявності води різко виділяється серед навколишніх просторів розвитком рослинності. Від назви давньоєгипетського м. Оасії.

2. перен. Місце, явище або подія, що становлять відрадний виняток.

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

, у, чол. Родюче місце в пустелі або напівпустелі з буйною рослинністю і прісною водою. В тих місцях [Сахари], де на поверхню виходять підземні води, біля джерел і колодязів розташовані оазиси з фініковими пальмами та акаціями (Фізична географія., 6, 1957, 129); // перен. Ділянка землі, місцевість, що відрізняється від навколишнього оточення більшою кількістю рослинності. Мені уявилося розкішно-запашпе квітування білястого куща в оазисі степового асканійського підсоння (Іван Ле, Право.., 1957, 7); Він ще не розповів їм, яким трудом був викоханий цей єдиний живий оазис серед відкритого степу (Олесь Гончар, II, 1959, 386); * У порівняннях. Мов оазис, в чистім полі Село зеленіє (Тарас Шевченко, II, 1963, 172); Довгий шлях,.. І раптом, як оазис у Сахарі, Будівля, набік схилена давно... (Максим Рильський, II, 1956, 65); // перен., перев. з означ. Про те, що є відрадним винятком на загальному фоні. — Признайся одверто, перед самим собою, чи ти тоді не був щасливий? Чи я не була квітчастим оазисом у твоїм життю [житті]? (Іван Франко, IV, 1950, 354); З гори я ще раз охоплюю оком комуну і її околиці. Мимохіть думаю: степовий культурний оазис (Мирослав Ірчан, II, 1958, 390).

Ілюстрації