Виторочувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:08, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл. 1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех. 2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю. Вх. Лем. 398.