Вистилати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:02, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Вистилати, -лаю, -єш, сов. в. вислати, -стелю, -лиш, гл. 1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. Мет. 94. 2) Разстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала. Грин. ІІІ. 413.
