Повійка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:20, 23 листопада 2013; Anyurevich (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Повійка, -ки, ж. Раст. Convolvulus arvensis L. Анн. 107. Вх. Пч. І. 9. Ум. Повієчка. На городі повієчка. Грин. III. 525.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОВІЙКА, -и, жін. Те саме, що повій. На шовкових трав киреї розцвітають орхідеї, крокіс, мальви, марунки і ніжненькі повійки... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 155); Наче сріблені гноти, Золотисту кору Обвивали у ялин Батоги повійки (Платон Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 141); Йду далі. От і вулиця курна; окопи заросли колючою повійкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 460).