Ґузелець

Ґузелець, -льця, м. = Ґалиця, Pelias berus. Вх. Лем. 408.

Сучасні словники

ҐУЛЯ, і, жін. ҐУДЗ, я, чол.

ҐУЛЯ 1, і, жін. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало, ґулі поробилися (Іван Микитенко, II, 1957, 83); * У порівняннях. Йому шлях перетинає людина в котелку, з-під якого чорною ґулею вибився чуб (Михайло Стельмах, II, 1962, 589).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 191.