Ґой

Ґой, ґоя, 'м. = Гой. О. 1861. XІ. 39, 40. «Гой» в перекладі з вриту означає народ» множина «гоїм»,«народи»). В Торі зустрічаються вживання цього слова для позначення єврейського народу (гой гадоль, (гой гадоль, івр. גוי גדול‎ — «великий народ»). Але набагато частіше це слово вказує на інші народи (перше зафіксоване вживання в такому значенні — Бут. 10:1). Слово «гой», уживане в цьому контексті, не має зневажливого значення. Розмежування між євреями й неєвреями важливо в юдаїзмі, тому що ортодоксальний релігійний закон установлює суворі правила, що регулюють відносини юдеїв із представниками інших народів. Наприклад, іудаїзм вимагає, щоб євреї-чоловіки одружувалися тільки з етнічними єврейками, що належать до іудейської релігії.

У Середні Віки (епоха галута) в євреїв-ашкеназі слово «гой» набуло негативного відтінку: воно застосовувалося насамперед щодо християн. Аналогом може послужити вживання в ту ж епоху слів «язичник» (українською), «нехрист», «бусурман» тощо. У цю епоху талмудичним юдаїзмом були сформульовані тверді заборони на близькі контакти із гоями або навіть доброзичливе ставлення до них. Сучасне вживання

У наш час слово «гой» в багатьох мовах позначає неєврея. Найближчі аналоги — японське «гайдзин», циганське «гажо» (не-циган), тюркське «гяур» (невіруючий). Презирливе позначення неєврейки — «шикса», неєврея — «шейгец».