Ґаляра
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:34, 18 листопада 2013; Grinova olga (обговорення • внесок)
Ґаляра, -ри, ж. То же, что и таляра 2. Вх. Уг. 25. См. Ґалера.
Човен. Сама Настя один раз бачила, як перед вечором він за городом лазив по куп'ї й виводив галяру до себе в берег (Іван Ле, Вибр., 1939, 76). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 22.
