Народ
Зміст
«Словарь української мови»
Наро́д, -ду, м. Народъ. Наро д, ж.Народ. Народъ.
«Словарь української мови»
Народ, ч.- Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Павло Тичина, II, 1957, 7); Уклін народові, землі, містам, і селам, Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (Максим Рильський, III, 1961, 151). Радянський народ — нова, інтернаціональна спільність людей, що виникла в СРСР за роки соціалістичного будівництва. За роки соціалістичного будівництва в нашій країні виникла історична спільність людей — радянський народ (Матеріали XXIV з'їзду., 1971, 87).
Сучасні словники
На́рід, -роду, м. = народ. Любить бо нарід наш. Єв. Л. VII. 5.
Тлумачення:
Народ – Народ (грецькою — ἔθνος (етнос)) — багатопланове поняття, яке може мати такі значення:
1) Народ — населення держави, жителі країни.
2) Народ — форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я).
3) Народ — взагалі люди, переважно у великій кількості.
Це цікаво знати!
НАРОД, у, чол.
1. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). Кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: «Мене створив єгипетський народ» (Леся Українка, I, 1951, 253);
Народе польський! День новий Стрічаєш ти у славі .. Тож повні келихи налий На честь усій державі!(Максим Рильський, III, 1961, 131);
Український народ глибоко пишається тим, що він перший слідом за російським народом став на шлях соціалістичної революції (Наука і життя, 12, 1956, 1); Дальший розвиток усіх союзних республік зміцнить відносини взаємодопомоги і співробітництва між ними, ще більше зцементує монолітну дружбу народів СРСР (Комуніст України, 1, 1959, 37).
2. Трудящі маси експлуататорського суспільства — більшість населення країни. Ні, силою, яка здатна здобути «рішучу перемогу над царизмом», може бути тільки народ, тобто пролетаріат і селянство.. ; Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу (Тарас Шевченко, VI, 1957, 200); Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156).
3. тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. Аж гуде, 3 усіх усюд народу йде (Тарас Шевченко, II, 1953, 225); Народ гучно валив улицями (Марко Вовчок, I, 1955, 303); Біля сільради вся вулиця запруджена народом(Андрій Головко, II, 1957, 157); // Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді). Коло плугів працює веселий народ (Юрій Яновський, II, 1958, 66). У народі — серед населення. Тим часом в народі пішла чутка про волю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 247); В народі ця місцевість відома під назвою Вись (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 11).
Рекомендовані джерела
- Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
- Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
- Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Див. також
- Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абе́ткою — в алфавітному порядку.
- Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.
АБЕТКА, и, ж.
1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958,45).
За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310).
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3).
3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.
Інтернет-джерела
- А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА , "Абетка" у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
- Абетка, матеріали з сайту Вікіпедія
- abetka.ukrlife.org - Абетки
- Абетка малятко - відео на YouTube
