Митниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:00, 5 листопада 2013; Максим Утробін (обговорення • внесок)
Ми́тниця, -ці, ж. 1) Мытный дворъ, таможня. Побачив митника на ім’я Левию, сидячого на митниці. Єв. Л. V. 27. 2) Прачка, судомойка. Ой зоре моя, зоре!.. Тожесь мі присвітила: до дому митницю, до поля робітницю, до комори ключницю. (Свекровь о невѣсткѣ). Лукаш. 161. Гол. IV. 243.
Сучасні словники
- адміністративний орган, який займається контролем за легальністю товарного обороту із закордоном, бореться із контрабандою, визначає й збирає мито.
- ми́тниця: 1 іменник жіночого роду установа
- ми́тниця: 2 іменник жіночого роду, істота працівниця митної служби
- рос. таможня державна установа, що контролює перевезення вантажів, товарів, майна, цінностей, тварин тощо через кордон, здійснює перевірку митних документів, а також стягує мито та інші збори за їхній провіз.
- Митниця - розташована на державному кордоні застава з відповідними будівлями, де бралося мито за провезення товарів.
