Соняшник

Соняшник, -ка, м. Раст. подсолнечникъ. Широколистий соняшник. Левиц. І. 28. Ум. Со́няшничок.

Сучасні словники

Соняшник звичайний (лат. Helianthus annuus) — рід рослин родини Айстрових.

Загальні відомості

Охоплює близько 110 видів. Поширена технічна і сільськогосподарська культура, широко культивується на півдні України; основна олійна культура України.

Соняшник — мексиканська «квітка сонця». З Північної Америки (де соняшник був дикоростучою рослиною) в Європу рослина завезена іспанцями в 1619.

В Україні з'явився у середині 18 ст.. В Росії — в самому кінці 18 століття.

В Європі соняшник обробляли як декоративну рослину і орієнтовно з 1860 рр. з нього почали добувати олію. До того часу англійці їли молоді суцвіття соняшника з оцетом і маслом.

Спершу його розводили як декоративну рослину, згодом також заради зерна, яке використовували як ласощі. Тепер соняшникова олія в Україні є найкращим харчовим продуктом як у непереробленому, так і переробленому (марґарина) виді. Її використовують для технічних потреб (при виготовленні мила, лаків, фарб, лінолеуму тощо).

Соняшник — цінна культура у плодозміні. Медонос. Є й декоративні форми соняшника

Опис рослини

Коренева система сильно розвинена.

Висота стебла здебільшого 120–150 см, іноді 2-2,5 м, пряме, з губчастою серцевиною.

Листки великі, овально-серцевидні, черешкові. Нижні листки супротивні, решта — чергові.

Суцвіття — багатоквітковий кошик з плескатим або ледь випуклим диском. Квітки двостатеві, трубчасті.

Плід — сім'янка з шкірястим оплоднем, що не зростається з насіниною. Цвіте з середини липня до кінця серпня. Вміст олії в насінні становить 47-52%, а в ядрі 65-67%.

Соняшник — теплолюбна і посухостійка рослина (її коріння дістає вологу з нижчих шарів ґрунту); для вирощування соняшника найпридатніші супіщані та суглинкові чорноземи.