Відьма

Відьма, -ми, ж. 1) Вѣдьма. Гірша відьма вчена, як родима. Ном. № 235. 2) Бабочка махаонъ, длиннохвостка, Papilio machaon. Радом. у. 3) Родъ карточной игры, подобной русскому фофану. КС. 1887. VI. 464. Ув. Відьмище, відюга, відюха. Г. Барв. 449. Ту хату я знайшов одначе, в которій відьмище жила. Алв. 83. Проклята відюха причарувала. К. ПС. 46.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ВІДЬМА, и, жін.

1. заст. За народним повір'ям — жінка, яка, знаючись з «нечистою силою», завдає людям шкоди; чаклунка. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам... (Тарас Шевченко, I, 1951, 5); Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма! Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 333); Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря.. і всякого іншого чортовиння (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 4).

2. лайл. Про нечепурну, розхристану або сварливу, злу жінку. [Мати:] Ой, синоньку! Ой, що ж я набідилась з отею [отою] відьмою! (Леся Українка, III, 1952, 260); Саму б її засадити,., відьму, в оце смердюче.. пекло (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 104).