Світильник

Світильник, -ка, м. 1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СВІТИЛЬНИК, а, чол.

1. Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів гніт, як чадів світильник (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 431); Олійні світильники чаділи і в покоях знатного римського патриція, і в злиденній халупі раба (Наука і життя, 7, 1963, 36); * Образно. Горіло серце у мені — світильник невгасимий, а гнотиком у ньому був — ти, синку мій любимий (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 40).

2. Те саме, що свічник. В одному кутку [ніші] стояв бронзовий світильник з шістьма носиками (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 168); З кухні в глиняному світильнику вносить свічі куховарка Олена (Михайло Стельмах, I, 1962, 270).

3. Великий освітлювальний прилад, а також арматура до нього. Батискаф оснащують потужними світильниками і механічними руками-маніпуляторами, з допомогою яких можна буде взяти зразок ґрунту [з дна моря] (Радянська Україна, 26.I 1965, 3); Яскраве полум'я світильників палахкотить на одній з центральних магістралей Херсона — проспекті імені Ушакова (Радянська Україна, 15.II 1972, 4).

4. Оздоблена свічка, яку тримає світилка на весіллі.