Ми́ло
І. Ми́ло, -ла, с. 1) Мыло. Чуже й мило голило, а моя бритва не бере. Ном. 2) — собаче. Раст. Herniaria glabra. L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Мильце.
ІІ. Ми́ло, нар. Мило, пріятно; любезно; хорошо. На тебе дивитися мило. Мет. Не бачила миленького, і діло не мило. Мет. 83. Не там щастя, не там доля, де багаті люде як злучаться по любови, то все мило буде. Чуб. V. 141. Мило вітати. Любезно принимать. Чуб. III. 356. Ум. Миленько. Миленько Ганна подивлялась на панянку. Св. Л. 39.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках МИЛО 1, а, сер.
1. Тверда, напіврідка або рідка речовина — суміш жирів та лугу, що добре розчиняється у воді й уживається для миття і прання. «І що там мити?» — подумала Христя, дивлячись, як і без того тендітні та білі руки натирав панич пахучим милом (Панас Мирний, III, 1954, 154); Не мама її [сорочку] прала, а дівчата з фронтових пралень, а їм уже руки милом геть пороз'їдало... (Олесь Гончар, III, 1959, 9); // Піна, що утворюється при розчиненні цієї суміші у воді. Хомині очі каламутні, як вода з милом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 55); Він, ще й не втершися, ще мило на шиї та біля вух, схопив глечик і видудлив із нього, мабуть, із кварту (Андрій Головко, II, 1957, 44); // тільки мн. Про сорти цієї речовини. Свіжий, вільний, жвавий, ґречний, Він [ведмедик] ненавидить всі мила, Умивання — нову розкіш (Леся Українка, IV, 1954, 141); Всі мила — це не що Інше, як лугові солі вищих жирних кислот (Наука і життя, 5, 1963, 14). ▲ Собаче (дике) мило, розм. — те саме, що мильнянка. Під полом лежали усякі трави і коріння: .. любисток, терлич, папороть, собаче мило (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 189); Щедро пекло сонце, толока яскравіла диким маком, деревієм, собачим милом (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 9). ♦ Без мила в душу лізти — добиватися свого лестощами, удаваною ласкавістю; Допастися (припасти), як Мартин (дурний) до мила — почавши щось робити, бути не в силі від цього одірватися. Володимир.. до смачного борщу допався, як Мартин до мила (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 19); Пожалівшись на Кифора, на те, що припав пастух до приватної власності, як дурний до мила, попросила Параска владу зарадити біді (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 36); Мов (як) мила ковтнув (з'їв) — про людину у поганому настрої. Пішов і пішов — мов мила ковтнув (Номис, 1864, № 3509); — Чого це ти, Чіпко, як мила з'їв? — питає [Лушня]. — Чого ти журишся? (Панас Мирний, II, 1954, 183); Проміняти (поміняти) шило на мило див. проміняти.
2. перен. Біла піна поту. [Кирило:] Як сяду було на неї [відьму], та замордаю, та як почну хвайдою маніжити, аж мило з неї клубками котиться!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 11); — Вгамуйся, Іване, .. Ти глянь: з тебе он уже мило падає (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 187). ♦ У мило загнати (ввігнати) кого: а) загнати коня до того, що він укрився піною. — Ти що, ніби з цепу зірвався, коня в мило загнав? — накинувся Когут на наймита (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 108); б) важкою працею знесилити людину. І раптом згадав [Тарас Демидович] ті слова, що говорив Корній Кирилович, загортаючи гроші: «В мило там тебе вгонять, Тарасе, відчуваю. Але не падай духом..» (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 156); Мило встає (встало) на кому — з'являється біла піна на комусь. Він