Зуб

Зуб, -ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. Посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. II. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. Взяти на зуби кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубець колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. МУЕ. III. 17. Шух. І. 154, 228. Чуб. VII. 400. 3) Вовчі зуби. Названіе рода писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Родъ пѣсни. Маркев. 34. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. Ум. Зубик.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках зуб

-а, ч.

1) мн. зуби, -ів. Кістковий утвір у роті людини та багатьох хребетних тварин, признач. для схоплювання, кусання й подрібнення їжі, а також для захисту.

2) мн. зуби і зуб'я, спец. Гострий виступ на чому-небудь (знарядді, машині і т. ін.); зубець (у 1 знач.).

3) етн. Назва народної пісні й танцю.

4) Елемент шестерні, зірочки (у 3 знач.).

Ілюстрації

Див. також

Додаткові відомості зуб