Батьківщина

Батьківщина, -ни, ж. 1) Наслѣдство отъ отца. Попропивав усю батьківщину. Кв. Нам батьківщини не ділити. Намъ не изъ-за чего ссориться. Ном. № 3313. 2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. ЗОЮР. I. 80. Гине слава, батьківщина. Шевч.

Сучасні словники

Батьківщи́на (вітчизна) — країна, що історично належить даному народові; вужче — рідний край, місце народження тієї чи іншої людини. Поняття батьківщина позначає країну предків (батьків) людини, а також часто має емоційний підтекст, що має на увазі, що деякі відчувають до батьківщини особливе, сакральне почуття, яке поєднує любов і почуття обов'язку (патріотизм).

Етимологія

Поняття «батьківщина» (від батьки) широко поширене в індоєвропейських мовах: українське слово семантично відповідає словам в багатьох інших слов'янських мовах (пол. ojczyzna, рос. отечество, лат. patria (звідки патріотизм) та споріднених романським словами, а також англ. fatherland й нім. Vaterland). У ряді мов існують також де що інші синоніми, похідні від слова «матір» (англ. motherland) і зі значенням «рідні, свої місця» англ. homeland, нім. Heimat, швед. fosterland(et) тощо).