Дзвінок

Дзвінок, -нка, м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок по всіх покоях дзіньдзінь. МВ. І. 14. 2) мн. Дзвонки. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46. 4) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Ум. Дзвіночок.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Див. також

https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B4%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=33F2UtuvN8TA7AaLmoCIBw&ved=0CC0QsAQ&biw=1339&bih=624 картинки

http://sum.in.ua/s/dzvinok академічний тлумачний словник

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=76721 орфографічний словник

http://lang.slovopedia.org.ua/14/53396/208394.html "Словопедія"