Вовчиця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:01, 3 листопада 2013; Влад Коба (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Вовчиця, -ці, ж. Волчица. Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ВОВЧИЦЯ, і, жін. Самиця вовка. То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї нори, то мати тікає з сином (Нечуй-Левицький, I, 1956, 103); Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 44); * Образно. Чи я знала, ще сповита, Що тая цариця — Лютий ворог України, Голодна вовчиця (Тарас Шевченко, I, 1951, 297).

Вовчиця (лат. Lupa Capitolina) — етруська бронзова скульптура, за стилістичними ознаками датована V століттям до н. е. і ще ніби з античності зберігалася в Римі. Зображує (приблизно в натуральну величину) вовчицю, яка вигодовує молоком двох немовлят — Ромула і Рема, легендарних засновників міста. Вважається, що вовк був тотемом сабінів та етрусків, а статуя перенесена в Рим на знак злиття римлян з цими народами.

Ілюстрації

Bankoboev.Ru belosnezhnaya volchica.jpg Images7565.jpg Images664653.jpg Wolf372.jpg

Див. також

Вовчиця Вовчиця.Проза