Випивати

Випива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. випити, -п’ю, -єш, гл. 1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Ном. № 11551. Горе море: пий його, не вип’єш. Ном. № 2235. Він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. Ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку. Мир. Пов. II. 53. 2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. Константиногр. у. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі. О. 1862. І. 109.