Даром

Даром, нар. 1) Даромъ, безвозмездно. Всім дівочкам роспродає, Галочці даром дає. Мет. 302. Поймайте мені перловий вінок, я вам, молода, даром, не схочу: первому рибалочці перловий вінок, другому рибалочці щирозлотий перстень. Чуб. ІІІ. 305. Ті вже повмірали, що даром давали, давно їх нема. Ном. 4626. 2) Напрасно, попусту; безъ пользы. Вже не даром Левко каже. Кв. II. 249. Нехай таки я не даром житиму на світі. Кв. І. 158. Се щось не даром. Это что то не спроста. 3) Даром що = Дарма що. Ном. № 405.

Сучасні словники

ДАРОМ, присл., розм.

1. Безкоштовно, безплатно. Товариство підбивало Чіпку, кому продати хліб — то продати, а даром Грицькові не давати (Панас Мирний, II, 1954, 165); Клим приступив до вчителя ближче, схилився й додав тихо: — Я даром не схочу (Степан Васильченко, I, 1959, 99).

2. Не приносячи ніякої користі; марно. — Нехай-таки я не даром житиму на світі! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423); [Батько:] Оті прямії колоски Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром (Євген Гребінка, I, 1957, 45). ♦ Даром не пройде кому — без ускладнень (наслідків) і т. ін. не обійдеться (не минеться і т. ін.). — Не тепер, а в четвер, хоч через год, тільки вже не пройде тобі даром (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177); Даром що, у знач. спол. — нічого що, байдуже що, хоч і. Бравий був, даром що сирота без батька! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 398).

3. розм. Легко, просто. Деяких тем я, правда, боялась чіпати.., — ти ж бачила, що й не всякі листи мені даром даються (Леся Українка, V, 1956, 240).