Виорювати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:40, 28 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Виорювати, -рюю, -єш, сов. в. виорати, -рю, -реш, гл. 1) Вспахивать, вспахать. Виорала дівчинонька мислоньками поле. Мет. 274. 2) Находить, найти въ землѣ при паханіи. Не чув, щоб хто росказував, що в полі виорують лина. Рудч. Ск. І. 165.
