Вівця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:50, 31 жовтня 2013; Евеліна Черняк (обговорення • внесок)
Вівця, -ці, ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. Овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Додаткові відомості
