Виноватець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:39, 28 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Виноватець, -тця, м. 1) Виновникъ. Мнж. 74. Я не крав деревні, а ось я швидко виноватця знайду. Канев. у. Уміє він пізнати виноватця. К. Іов. 24. 2) Должникъ. Оце по виноватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема не молотили. Черниг. г.
