Винити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:38, 28 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Вини́ти, -ню́, -ни́ш, глВинить. Її і не винять. МВ. (О. 1862. І. 104). Учителю, чи ще ти не смирився і Господа винитимеш устами. К. Іов. 90.