Сноуборд

Зміст

1 Історія
2 Правила
3 Видатні особи
- 3.1 У світі
- 3.2 В Україні
4 Цікаво знати
5 Див. також

Історія

В 1929 году австриец Джек Буртшеет вырезал доску из фанеры, прикрепил ее к ногам конскими вожжами. Правда, спустился он с горы или нет, остается неизвестным.

Все началось в 1963 году когда Том Симс (Tom Sims) сделал свой первый сноуборд. Первое время он пытался использовать доску от скейтборда (она имела подходящую форму, загнутые концы). В то время многие люди не воспринимали сноуборд серьезно, считая затею идиотской, не предполагая, что через некоторое время сноуборд станет очень популярным. Несмотря ни на, что Том продолжает совершенствовать свою "игрушку" и вскоре начинает производить и продавать SIMS Snowboards. Первое поколение сноубордов не имели креплений. Они имели веревку закрепленную на передней стороне борда за которую бордер мог держаться "для безопасности и устойчивости", но эта деталь исчезла во втором поколении сноубордов. Чтобы было легче поворачивать в задней части борда имелся киль как у сюрфборда.

С тех пор внешний вид сноуборда изменился радикально. Киль исчез зато появился стальной кант как на лыжах. Через некоторое время изменилась форма доски - борд принял привычный (искривленный к центру) вид. Это сделал Майк Олсон (Mike Olson) из Gnu and Lib Tech boards. Это стало важным усовершенствованием в дизайне сноуборда. К сноуборду уже не относятся как к игрушке. Поначалу сноуборды в основном приобретают сёрферы и скейтбордеры, в основном эта группа дала толчок к развитию сноуборда.

По другим данным прообраз современного сноуборда появился 1965 г. Молодой серфингист Шервин Поппен (Sherman Poppen), пропустив по болезни летний сезон, решил продлить его зимой и сделал зимнюю разновидность серфера. Так был изобретен СНЕРФ. На снерфе "передняя нога" вставлялась в лямку, а задняя - ставилась свободно на резиновый коврик, как на виндсерфе. Именно Поппен впоследствии организовал первое серийное производство снерфов, продавая их по 15 долл. за штуку.

Лишь с 1970 г. сноуборд приобретает более привычный нам вид: доски с железными кантами начинает выпускать Дмитрий Милович и Дон Мосс создавшие фирму "WinterStick Company" в штате Юта (США). В марте 1975 года в журнале "Newsweek" появляется большая (на две полосы) статья, с фотографиями, о компании WinterStick

В 1977 г. в Вермонте (США) была создана фирма "BURTON-SNOWBOARDS", владелец которой Джейк Бёртон (Карпентер) с переменным успехом, но железным упорством, способствовал превращению первых "деревяшек" в современный спортивный снаряд. Сегодня фирма Burton - признанный лидер производства суперсовременных сноубордов и аксессуаров для них.

В 1981 г. Поул Грейвс устраивает первые открытые соревнования в Вудстоке (штат Вермонт). На них съезжаются все сноубордеры США. Популярность сноуборда в США резко возрастает.

В 1983 г. создается первая европейская компания по производству сноубордов.

В 1983 г. француз Реджиc Роллан (ныне президент фирмы A.Snowboards) снимается в фильме "Апокалипсис" (Apocalypse Snow) и становится первым кумиром европейских сноубордистов. Другой сноубордист, Том Симс, снялся в фильме "Огонь и лед", где он ездит на доске по песчаным дюнам. Эти два фильма принесли сноуборду мировую известность.

В 1985 г. Выходит первый журнал посвященный исключительно сноубордингу. В начале он называется "Absolutely Radical", в последствии переименовывается в "International Snowboard Magazine". Сейчас в мире насчитывается уже более 30 (!) чисто сноубордических журналов.

В том же году проводятся соревнования в Канаде, на которых впервые встречаются европейские и американские сноубордисты.

В начале 90-х годов создается Международная Федерация Сноуборда (ISF), объединяющая в себя профессионалов и сноубордические ассоциации стран Европы, Азии и Америки. Сейчас она проводит ежегодные чемпионаты мира, состоящие из этапов проходящих на всех континентах, Кубок мира и юниорские чемпионаты.

В январе 1993 года ISF проводит первый настоящий чемпионат мира по сноубордингу в Ишдле (Австрия). Чемпионат поддержали многие богатые международные концерны. Проводилось щирокое освещение в прессе и на телевидинье многих стран...

В 1996 г. FIS (Международная федерация лыжного спорта) "признала" сноуборд, а Международный Олимпийский Комитет (МОК) включил его в свою программу в качестве "одной из дисциплин лыжного спорта".

За сим последовало включение сноубординга в Зимние Игры-98 в Нагано (халф пайп и слалом), где бордеры немного поскандалили, по поводу "травки", но все закончилось хорошо и Росс Ребальяти увез золотую медаль домой в Канаду

Правила

Старт відбувається для всіх учасників заїзду відразу. Що б учасники починали старт одночасно, встановлюються спеціальні ворота - вертикальні дошки зі спеціальним тифлонові покриттям. Ці ворота обеспеченни спеціальним електронним управлінням, які ставлять всіх учасників в єдине положення. Правила для всіх учасників екстрім спуску єдині, всі учасники паралельного слалому встановлюють палиці не тільки в одному положенні, але і в спеціально відведене для цього місце, в той же час носи їх лиж повинні упиратися в електронно відчиняються ворота. Ворота забезпечують одночасний старт для райдерів сноубордингу, полегшують завдання - дозволяючи реєструвати різницю в розбіжності на дистанції за часом, тільки на фініші, така система забезпечує більш точні дані. Змагання проводитимуться на двох паралельних трасах, після проходження першої трасах учасники змінюють своє місце розташування. Так утворюється 16 пар. Переможцем у кожній з пар визнається, той, хто в результаті двох спусків, при сумарному складення набрав найменший час, або учасник в кожне з двох заїздів показав кращий час - двічі нульове значення. В результаті першого заїзду половина райдерів сноубордингу відсіюється, після чого між рештою проводитися одна восьма фіналу, і так далі чвертьфінали, півфінали і нарешті фінал.Проведення змагань з паралельного слалому потрібні спеціальні конструкції. Одним з таких прикладів є споруджена конструкція в Москві на Воробйових горах, яка була спеціально підготовлена для змагання з паралельного слалому в сноубордингу, де відбувся етап Кубка світу.

Видатні особи

У світі

Жінки:

1. Тора Брайт (Австралія)

2. Ханна Тетер (США)

3. Келлі Кларк (США)

4. Лю Цзяюй (Китай)

5. Софі Родрігес (Франція)

Чоловіки:

1. Шон Вайт (США)

2. Пеету Пііроінен (Фінляндія)

3. Скотт Лаго (США)

4. Іорі Подладтчіков (Швейцарія)

5. Луї Віто (США)

В Україні

Александровський Роман

Белінський Олександр

Бігус Тарас

Гречин Юлія

Демиденко Максим

Дмитрів Оксана

Назаренко Дар'я

Пеняк Йосип

Рихлівська Олена

Стефанович Максим

Федак Ольга

Чундак Аннамарі

Цікаво знати

Наймолодший вид змагань у сноубордінгу - слоупстайл тільки-но включений до офіційного переліку FIS, проте вже користується чималою популярністю. За правилами змагань учасники здійснюють спуск по трасі із різноманітними конструкційними елементами: фан-боксами, пласкими стрибками, хвилями, міні-трамплінами та ін.. Спортсмени самі обирають лінію проходження траси, під час якого виконують серію трюків, використовуючи конструкції та рельєф. Майстерність виконання оцінюється за десятибальною шкалою за загальним враженням проходження траси, включаючи оцінку обраної траєкторії спуска та використання конструкцій. У відбірковому раунді учасники здійснюють два кваліфікаційні спуски та за оцінками кращого з них виборюють право увійти до фіналів (10 учасників серед чоловіків та 6 - серед жінок), де і визначається переможець.

Самий динамічний, азартний та видовищний вид сноубордінгу - сноубордкрос. Сила і швидкість, миттєвість та випадок, азарт і фортуна - ось характерні риси цих «шалених перегонів», що магнітом притягують увагу тисяч вболівальників та глядачів. Часові результати кваліфікаційних заїздів по розміченій воротами трасі із природними та штучними перепонами (трампліни, контрухили, компресії, басейни) визначають 32 найстримкіших учасника, що потрапляють до фінального кола. Далі спортсмени стартують вже по чотири учасники на одній трасі, з яких лише два проходить до наступного раунду. Видовищну цінність сноубордкросу значно підвищує досить великий ризик травмування учасників. Втім, захоплюючі враження від змагань як глядачів, так і самих спортсменів, а також регламентовані заходи із забезпечення безпеки, зводять на «ні» майже всі занепокоєння.