Система підтримки прийняття рішення куратором (тьютором) на основі нечіткої логіки
Автор
Карпенко Анастасія Сергіївна
V курс,СІНм-1-11-2.0д,
Інститут суспільства
Науковий керівник
Василевич Л. Ф.,
доцент кафедри інформаційних технологій і математичних дисциплін
Стаття
На сьогодні досить поширеним процесом в наших ВНЗ є створення інститутів кураторів,а на Заході – інститутів тьюторів. Ці осередки покликані забезпечувати кваліфіковану підтримку студентів у їхньому навчанні. Вони мають за мету скоординувати молодь у різноаспектному студентському житті та допомогти їм зробити правильний крок у певному виборі. Наприклад, зараз в робочі навчальні плани різних спеціальностей вводяться додаткові дисципліни, що пропонуються для вивчення студентам ВНЗ за вибором. Зробити студентом правильний вибір і в цьому питанні повинен допомогти куратор, але він не може бути компетентним у всіх галузях знань, тому для покращення його роботи і пропонується створити системи підтримки прийняття рішень(СППР).
Як показує досвід, таких систем підтримки прийняття рішень в наших ВНЗ не існує. Крім того, коли куратор покидає цю посаду або ВНЗ, то разом з ним йде і його досвід роботи з багатьох вже напрацьованих питань. Це робить проблему розробки системи підтримки прийняття рішень куратором (тьютором)університету ще більш актуальною.
Метою роботи є розробка системи підтримки прийняття рішення куратором університету на основі нечіткого логіки.
Основні результати роботи.Система підтримки прийняття рішень у вузькому значені є системою, що максимально пристосована до розв’язання завдань щоденної роботи куратора, і є інструментом допомоги. На основі анкетування студентів, куратор повинен дати рекомендації студентам, які обрати навчальні дисципліни з наданого переліку. Це є важливим кроком у подальшому навчанні студентів. Найбільш ефективні системи підтримки прийняття рішень побудуються на основі нечіткої логіки.
Основні етапи створення системи підтримки прийняття рішення наступні:
1.В кожному університеті розробляється перелік дисциплін за вибором, які створюють кінцеву дискретну множину У, елементами якої у j-конкретні дисципліни. Розробляється також кінцева дискретна множина здібностей студентів Х,елементами якої хi-можуть бути математичні, філологічні здібності, комп’ютерні навички, креативність та інші.
2.На основі попереднього анкетування студентів створюється для кожного студента нечітка дискретна множина А, значеннями якої є елементи множини Х, а функції належності μА(хi) характеризують степінь притаманності цієї здібності до відповідного студента.
3.На основі експертного опитування розробляється матриця нечіткого відношення R, елементами якої є функції належності μR(хi;уj) відповідних здібностей хi до дисципліни уj:
