Імператор

І ІМПЕРАТОР, а, чол. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул. А сльоз, а крові? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов'їх (Тарас Шевченко, I, 1951, 326); Пам'ятники імператорів та їх коней з бронзи., впадуть потрощені під ноги (Олександр Довженко, I, 1958, 322). ("Словник української мови. Академічний тлумачний словник" (1970—1980))

ІІ -а, ч. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул. ("Тлумачний словник української мови")

ІІІ ІМПЕРАТОР

імпера́тор іменник чоловічого роду, істота ("Словопедія. Орфографічний словник української мови")

ІV ІМПЕРАТОР екс-імператор; ч. (лат., володар) титул глави держави в деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем. У Стародавньому Римі - почесний титул полководця.("Словопедія. Словник іншомовник слів")

V ІМПЕРАТОР рос. император (від латин. imperator — володар) — титул глави держави у деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем. ("Словопедія.Eкономічна енциклопедія")

VI ІМПЕРАТОР император ("Словопедія. Українсько-російський словник")