Давньоруська клеймована кераміка Киїського Подолу з колекції археологічного кабінету Київського університету імені Бориса Грінченка

Автор

Вернигоренко Ольга Сергіївна

студентка групи ІСб-2-09-4.0д

Науковий керівник

Бонь Олександр Іванович

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України і методики навчання

Стаття

Давньоруський період історії, як невід’ємна частина історії України, на сьогодні залишається цікавим для медієвістів. Археологія даної епохи містить ряд важливих недостатньо вивчених питань та процесів. Перш за все, вони стосуються життя та побуту різних прошарків суспільства. Серед них можна означити проблему, на якій наголошувала російський археолог Т.І.Макарова: «Якщо про літературу, архітектуру, монументальне і прикладне мистецтво написані книги і статті, то про побут різноманітних соціальних станів Давньої Русі, відомо значно менше».

Серед актуальних проблем побуту Русі є гончарна справа Києва і, зокрема, його Подолу ІХ–ХІ ст.

Першою працею, яка систематизовано й узагальнено розповідає про розвиток ремесел на території Росії, є „Історія російського ремесла”, яка вийшла в світ 1837р. Проте,першою ґрунтовною роботою, яка спонукала археологів та істориків до якісно нових підходів у вивченні культури й побуту Давньоруської держави стала праця Б.А.Рибакова „Ремесла Давньої Русі”. Тут автор розкриває історію формування ремесел від часів скіфського панування до XV ст.

Невіддільною особливістю керамічних виробів Х–ХІ ст. є їх масове клеймування на території всієї Східної Європи. Одним з перших хто зайнявся детальним вивченням глиняних виробів ІХ–ХІ ст. був В.І.Сизов. Переглянувши техніку виготовлення, форму посуду, характер його орнаментації, він співставляв давньоруську кераміку з сучасною їй західноєвропейською. Не оминув вчений і теми клеймування гончарних виробів зазначеного періоду, підтримуючи релігійну теорію походження клейм на давньоруському посуді.

Серед українських дослідників давньоруської археології варто виділити В.Є.Козловську. В своїй роботі, присвяченій клеймам, авторка на основі широкого матеріалу Київського Історичного музею переконливо доводить, що клейма мали значення як знаки майстрів.

В своїй роботі ми ставимо такі завдання:

1. На прикладі клеймованої кераміки з колекції археологічного кабінету Київського університету імені Бориса Грінченка, розкрити особливості глиняних виробів, виготовлених на ручному гончарному крузі легкого типу;

2. Довести приналежність даних артефактів до місцевого виробництва, а саме, –Київського Подолу, та встановити їхнє датування;

3. Визначити роль Київського торгово-ремісничого посаду в зазначений період.

Для виробів, виготовлених на ручному гончарному крузі легкого типу притаманні для такі ознаки:

клеймо,різні типи і види яких зустрічаються на всіх територіях розселення східнослов’янських племен, а також використання підсипки піску при виготовленні виробу, допустима незначна асиметричність виробу та ін. З приводу другої ознаки можемо сказати, що на сьогодні сліди цього методу роботи, (який значно полегшував працю ремісника, зменшуючи силу тертя виробу з дошкою) ми можемо простежити в тому, що поверхні денець цих посудин часто є досить нерівними. Заглиблені концентричні, непаралельні кола – як результат недоліку такого гончарного круга: майстер при виготовленні посудини міг формувати її лише однією рукою, іншою – обертав круг. Останню характеристику, зазвичай, застосовують до стінок виробу та його вінець. Проте, часто помітно, що навіть денце посудини не зберігає в своїй основі ідеальне коло. Якщо на внутрішній стороні денця виробу можна простежити відбитки малих кілець, що врізалися з витесаної дошки,а краї посудини запливли за край кільця і утворюють характерний виступ на дні, дану посудину теж можна віднести до виробництва на ручному гончарному колі легкого типу.

Для визначення датування керамічної посудини варто враховувати також техніку, за якою вона була виготовлена. Важливим фактором в даному випадку є стан обпалення виробу. Адже для досліджуваного нами періоду ІХ–ХІ ст. на території Київського Подолу в гончарстві використовувались як гончарні печі, так і гончарні горни. На кераміці відмінність між цими двома способами прослідковується наступним чином: якщо для посудини, що проходила термальну обробку в печі характерне непропорційне обпалення, чорна поверхня денця, зазвичай сіре тісто та відмінність у кольорі між зовнішніми та внутрішніми стінками (перші, як правило, темніші), то виробу зі спеціального гончарного горна притаманні рівномірний колір тіста по всій поверхні(для Київського Подолу це червоно-цегляний або сірий), та в деяких випадках навіть більш гладкі стінки.

Варто зазначити, що досліджувані нами керамічні вироби з колекції археологічного кабінету Київського університету імені Бориса Грінченка відповідають вищеподаним характеристикам і датуються серединою Х–початком ХІ ст.

Наступним чинником, що дозволяє встановити більш точне датування виробів є клейма. На посудині No1 ми бачимо знак у вигляді круга. Він є одним з перших, найбільш примітивних знаків, який археологи відносять до найпростішої групи давньоруських гончарних клейм. Подібними є знаки на фрагментах керамічного посуду під номерами 3 – 5. Вони мають тотожні зображення – колесо зі спицями; також входять до тієї ж групи і датуються Х ст.

Найцікавішим з даної колекції є фрагмент No2 керамічної посудини. Сам виріб істотно відрізняється від чотирьох попередніх, спільним є лише виготовлення на ручному гончарному колі легкого типу. Зображення свастики в даному випадку може виступати підтвердженням релігійної теорії походження давньоруських клейм. За свою основу вона має ідею про те, що клейма з’явились ще за язичницьких часів, коли вони були релігійними символами, спільними для слов’янських земель, адже вважалось, що з нанесенням „магічного” знаку на посуд людина захищає себе і, відповідно їжу з даної посудини, від злих духів. А.Л.Монгайт висуває думку, що „всі ці, пов’язані з сонячним культом зображення (колеса, кола, свастики і хрести) з появою гончарного круга були перенесені на кераміку і стали знаками майстрів. Навіть поширення знаку у вигляді хреста не пов’язано з християнством, адже цей знак зустрічався в слов’янському посуді і до прийняття християнської релігії”.

Багато іноземних монет, знайдених на території Подолу, також датуються Х ст., часом, коли Київ підвищує свій статус економічно могутнього й конкурентноспроможного міста, важливого торгівельного осередку Східної Європи. Тому велика кількість знайдених на даній території керамічних виробів з клеймами їхніх власників безпосередньо свідчать про активну участь ремісників в житті міста. Це, в свою чергу, засвідчує поширеність і різноманіття видів керамічного ремесла, його доступність і важливість.

Тобто, керамічний матеріал, як історичне джерело дає нам багату інформацію як про технічну сторону даної сировини, що не менш важливо, та малює картину розвитку гончарного ремесла в цілому. Особливості клеймування давньоруських керамічних виробів, завдяки своїй чіткій диференціації, допомагають встановити більш точне датування навіть суспільних процесів, що відбувалися. Так, велика кількість знайдених на Подолі керамічних виробів, що датуються переважно серединою Х ст., дають можливість говорити про значний розвиток торгово-ремісничого посаду Києва в зазначений час.

Література

1. Археология. Древняя Русь. Быт и культура–М.:Наука, 1997г. –С.5

2. История промышленности России, СПб., 1837г.

3. Б.А.Рыбаков. Ремесло Древней Руси. –Москва,Изд-во Акад.наук СССР, 1948г. – 803с.

4. Сизов В.И. -Курганы Смоленской губернии.Ч.1.Гнездовский могильник//МАР.СПб, 1902, N 28 — C.25

5. Там само. –С. 170 – 171

6. Монгайт А.Л. Старая Рязань. –М.,Изд-во Акад. наук СССР, 1955г. –С.120

7. Там само. –С.12