Ліжко

«Словарь української мови»

Ліжко, -ка, с. Кровать. По своєму ліжку простягай ніжку. Ном. № 9883. Гість лави не засидить, ліжка не залежить. Ном. № 11939. Не на ліжко, в домовину сиротою ляжу. Шевч. 27. Ум. Ліженько, ліжечко. Пішов до ліженька, постілька біленька, а на тій постільці дитинка маленька. Чуб. V. 687.

Сучасні словники

Лі́жко, -жка, м. (на) -жку, р. мн. -жок.

Тлумачення:

Лі́жко – 1)призн. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль. Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці (Олесь Гончар, III, 1959, 16); 2)місце для спання; постіль. Я розстелю золоті шати, й на ліжку з трав і конвалій так солодко відпочивати вам буде (Володимир Сосюра, II, 1958, 394).

Орфографічний словник української мови :лі́жко - іменник середнього роду.

Словник синонімів :постіль, постеля, (морське) койка, ур. ложе, одр, р. одрина; (спільне, в тюрмі) нари, (в хаті) піл; д. ліжниця.

Українсько-російський словник : кровать; постель; койка (в больнице, казарме и т.п.).

Фразеологічний словник української мови : встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка. Починати одужувати після тяжкої хвороби. На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись (Марко Вовчок); прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого. Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу). Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка (З журналу);