Літера
Літера, -ри, жБуква. Левиц. І. 243.
Тлумачення::
- Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови .
- друк.Металевий брусочок із випуклим зображенням цього знака, що вживається для друкарського зображення цього знака, що вживається для друкарського набору.
- (чого?) перен. Суто формальне значення чого-небудь (Великий комплексний словник української мови)
- Графічний знак для передачі на письмі звука (точніше, фонеми) і його різновидів. Інша назва - буква. Мала філологічна енциклопедія
- писемний або друкований графічний знак у складі алфавіту для позначення на письмі звуків, їхніх варіантів та деяких словосполучень. Українська мова. Енциклопедія
Він од Зінька вже навчився всіх літер, умів з них і слова читати (Борис Грінченко, II, 1963, 407);
Літера, -ри, ор. -рою, ж. [від. лат. littera - буква алфавіту, лист].
Фонетичний запис: л'ітеира
Морфологічний запис: літер-а
Словотворення:
- літерний, -на, -не /суфіксальний/;
- літератор, -ра, ор. -ром /суфіксальний/;
- література, -ри /суфіксальний/-літературний, -на, -не /суфіксальний/
- літературно-художній, -ня, -нє /основоскладання/
Етимологія слова:
- рос. литера, білор. літара, польськ., чеськ., словац. litera, сербохорв. литера
- Слово запозичене з латинської мови, можливо, через польську; лат. littera "буква алфавіту, лист", імовірно, пов'язане з lino "брудню, мажу, фарбую". Існує думка про грецьке походження слова, оскільки латинський алфавіт був запозичений у греків через посередництво етрусків. З часу проникнення слова до складу української лексики його лексичне значення не змінилося. Нагонила смуток вивіска, на якій кривими літерами написано: "Чайна. Заходите, гаспада, чай гарячий здесь всегда" (І.Пільгук "Дуби шумлять").
Синонім: буква
Це цікаво знати!
Сучасний український алфавіт складається з 33 літер. Вони є друковані і писані. Залежно від величини й малюнка бувають великі й малі літери. Велика літери мають графічні накреслення значно більшого розміру, виступають над рядком, малі не виступають над рядком. Кожна літера алфавіту має свою назву.
Називати літери повними іменами, щоб їх легко було запам'ятати, почали ще фінікійці. Так, у них перша літера абетки була схожа на обриси голови бика, тому вони її називали алеф - "бик". Друга літера була схожа на обриси будиночка, вони називали її бет - "дім". Коли греки переймали у фінікійців абетку, то взяли у них назви цих двох перших літер, хоч і не знали значення запозичуваних ними слів. Їх дещо змінили, пристосувавши до своєї вимови: з алеф зробили альфа, а з бет - бета. Тепер зрозуміло, звідки взялася застаріла українська назва абетки альфабет.
Залишилося з’ясувати, звідки взялися два дуже близьких за звучанням, та все ж не однакових, слова: альфабет і алфавіт. Виявляється, що звук, позначуваний літерою бета, у греків вимовляється неоднаково, і слово алфавіт відтворює саме пізньогрецьку вимову.
