Страх
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:28, 1 жовтня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Страх, нар. Очень, ужасно. Страх йому їсти захотілось. Рудч. Ск. І. 135. Енея не любила страх. Котл. Ен. І. 6.
Страх, -ху, м. 1) Страхъ, ужасъ. Страхи на ляхи. Ном. № 871. Шила вдова молода край битого шляху, набралася удова великого страху. Нп. 2) род. страха. Путало, страшилище. 3) Привидѣніе, призракъ. 4) — завдавати. Внушать страхъ, устрашать. А буде нашу тисячу гнати й рубати, буде нам, великим панам, страху завдавати. Макс. Ум. Страшок.
