Та

Та, мѣст. женск. р. при муж. р. той.

Та, сз. 1) И, да. Батько та мати. Харьк. За степи та за могили, що на Україні, серце мліло. Шевч. Од моря та й до моря. К. Псал. 164. 2) Но, да. Полетіла 6 я до тебе, та крилець не маю. Котл. Нп. 340. 3) Да, вотъ. Вилізь на вербу та й подивись. Левиц. І. 208. Та була в мене жінка, та була в мене любка, та післала мене в ліс, щоб я єї дров привіз. Нп. Та де! Да нѣтъ. Він добре співає? Та де. Та-’дже, та-же, та-же ж, та-ж. Сокращ. изъ та адже, та адже ж. Да вѣдь, да вѣдь же. Ой відай ти слабий, хорий, ти мій милий Сосновиченьку? Та’дже видиш, що не жарти! Гол. І. 82. Таже ти знаєш, що я не маю нічого. Таже я тобі казав, що будуть гості.