Шкода
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:10, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Шкода, нар. Напрасно. Шкода казати. Ном. № 5182.
Шко́да, -ди, ж. 1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Ном. № 2301. Слова шкоди не нагородять. Ном. № 2299. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок. Грин. І. 252. 2) Человѣкъ, часто причиняющій вредъ, шаловливый, проказникъ. Ну й шкода оцей хлопець, нічого за їм у садку не вдержиш. Харьк. То же и о животныхъ, склонныхъ къ потравамъ и пр. КС. 1898. VII. 47. 3) Какъ нарѣчіе: жаль. Теплий кожух, тільки шкода не на мене шитий. Шевч. 124. Нема Петра, тілько Гриць, шкода ж моїх паляниць. Чуб. V. 101.
