Ячмінь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:45, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ячмінь, -меню, м. 1) Ячмень, Hordeum vulgare. ЗЮЗО. І. 125. — го́лий. Hordeum nudum. ЗЮЗО. І. 125. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 250. Мн. Ячмені, ячмена. Ячмень на корню. Торік ячмена добрі були. Камен. у. 2) Воспаленіе сальной железки вѣка, hordeolum. Ум. Ячме́ник, ячме́ничок, ячміне́ць. Ячменик зійшов. АД. І. 54. А я житечка не окала, ячменичку не в’язала. Грин. III. 311. Оце у мене, брате, овесець.... оце... ячмінець. Рудч. Ск. II. 134. Ячмінець во 2 зн. Грин. II. 318. Мил. М. 34.
