Щогла
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:26, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Щогла, -ли, ж. 1) Шестъ. Уставши ж рано, на зорі, найшов, мов прапір Магомета, запаску з алого грезета на довгій щоглі у дворі. Мкр. Г. 49. Становили шинки по долинах, зводили щогли по високих могилах. ЗОЮР. І. 56. Щогла або тичка довгий дрючок, котрим тягнуть невід під льодом. О. 1861. XI. 116. Перш рубаємо ополонки та й спускаємо невід на щоглах. О. 1861. XI. 115. 2) Мачта. Стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні. Рудч. Ск. II. 80. 3) Часть узды: переплеты, соединяющіе перепілок съ переніссям. Вас. 160.
