Щирець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:25, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Щирець, -рця, м. 1) Нетронутая подпочва, вообще что нибудь нетронутое. НВолын. у., Радом. у. 2) Чистый песокъ. Гол. Од. 43. Желех. Щирець пісок шорсткість має. Любечъ. 3) Раст. Amarantus paniculatus L. ЗЮЗО. І. 111. 4) До щирця. До дна, до конца, до остатка. Тоді й ми вип’єм до щирця. Алв. 37. Тут Демчиху, мабіть, допекло до щирця, бо аж засичала. МВ. (КС. 1902. X. 145). Попили й поїли усе до щирця.
